Ново — Білецький психоневрологічний інтернат.
Мешканці 390 осіб, чоловіки.
Відвідування відбулося за зверненнями опікунів.
Харчування.
Велика столова, чиста, світла.
Спілкувалася особисто з багатьма підопічними, на харчування не скаржилися.
Санвузли, душові.
Санвузли усюди мають унітази, двері.
Є доступ для людей на візках, гарний ремонт, оснащено, чисто.
Важливо, що заклад має пандуси на порогах, сходах, ліфти із ліфтером.
Я на візку змогла проїхати майже усюди.
Це важливо, враховуючи специфіку людей, які там мешкають, їх порушену координацію, вразливу, травмовану психіку.
ПРОЖИВАННЯ.
Кімнати світлі, ліжка нові, ніде не відчувається специфічного запаху.
Світлі, легкі штори.
Тумбочка, шкаф, умивальник в кімнаті.
Все чисто, охайно.
Де хто з чоловіків має високий зріст для них ліжка не підходять по довжині.
Враховуючи, що багато людей мешкають тут понад 10 років, майже в жодній кімнаті не бачила особистих речей, книг, олівців, того, що говорить про інтереси людини.
33% підопічних мають розумову відсталість.. Не має ніяких ігор, крейди для малювання, конструктору, іграшок, що вкрай важливо для розвитку моторики та мислення.
Люди з цим захворюванням розвиваються все життя, їх навчання та реабілітація беспреривна, необхідна, але…. тут не вистачає кадрів, не має часу прибирати зайві речі.
Із загальних зайнять — бібліотека, можна пограти в шахи, шашки, є кімната арт терапії, де хлопці розмальовують розпечатані картинки.
Загальний перегляд телевізору.
Під час відвідування, я би відмітила три типи мешканців інтернату.
Ті, що мають досить легкі (в порівнянні) захворювання, середньої тяжкості та важкі.
Вони всі мешкають на різних поверхах, згідно ступеню важкості.
Люди, які мають психічні набуті захворювання, дуже потребують спілкування, комунікації, професійної адаптації, говорять, що сумують за рідними, згадують про захоплення спортом, про своє минуле, здорове життя, тримаються спогадами за це.
Люди, які мають розумову відсталість різного ступеню — відрізняються один від одного.
Вони — фактичні діти, які постійно потребують розвитку, уваги, допомоги, і фізичної, і корекційної, логопедичної, дефектологічної, психологічної, соціально-побутової допомоги. Постійної.
На жаль, заклад надати цього не може.
Всім мешканцям потрібна психологічна допомога.
Їх надходження тут це не тільки захворювання, а й сімейні обставини, відмови та зради, сирітство, відсутність суспільної, державної підтримки, в тому числі родинам, заохочення, щодо піклування за рідними із такими захворюваннями.
Найважкіше відділення де люди лежачі.
Дуже важливий факт — чистота та відсутність спеціфічного запаху.
Їх психологічний стан — важкий.
Серед людей, які лежать після інсультів, втрати зору та інсульту, люди із здоровим минулим, в сучасності, передані близькими в державні заклади, де хто вивезений з дому обманом.
Для цих людей, які втратили здоров’я, житло, родинні зв’язки, все, що було у житті — надзвичайно важко.
Ці люди постійно знаходяться в кімнаті, харчуються тут.
Поряд є туалетний стілець, хто потребує.
Біля кожного ліжка спеціальний столік на колесах.
Заклад має невеликий фізіотерапевтичний кабінет, маленький спортивний зал на декілька тренажерів, без вікон, є кімната масажу.
В закладі працює стоматолог.
Є всі необхідні медичні кабінети.
Прилегла територія має багато квітів, різнобарв’я, ними займаються підопічні та працівники закладу.
Територія має сад, теплицю, декілька турників, обладнана лавочками, декілька бесідок.
Не має спортивного майданчику, нічого для спортивних ігор, зайнять.
Хлопці з якими спілкувалися представники офісу неодноразово згадувати про футбол, бажання пограти. Говорять, що колись був тенісний стіл, зараз його не має.
Під час спілкування з керівництвом визначена проблема недостатку кадрів для залучення підопічних до фізкультурно-спортивного дозвілля , мотивування.
Мотивування….. Навіть, це слово ідентичне тут тому, щоб надати свіжого повітря, тільки в сенсі можливостей, руху, зацікавленості, створити умови для дозвілля, яке принесе здорові ємоції та радість.
В закладі за допомогою батьківського комітету відбуваються святкові програми, до карантину приходили волонтери, навчали компютерній грамоті, що є важливим.
Але це час від часу.
Порушення.
Заклад і зараз є фактично закритим від відвідувань.
Тільки середа.
У вихідні — ні. Вважаючи, що всі працюють — це велика проблема.
Чому тільки середа?
Михайло вів мене до забору де завжди чекає на маму. Показував, що долонею притискається до решітки, щоб «обійняти» маму, якщо вона прийде не в середу.
Батькам заборонено пройти до кімнати де знаходиться дитина.
На думку опікунів де яка інформація замовчується.
Ще проблема…. Батьків не допускають до санвузлу….
Що робити? Батьки також люди вразливої категорії, люди похилого віку, мають свої обмеження та проблеми. Дістатися до закладу, побути з дитиною, поїхати додому, це все триває цілий день. Як бути з фізіологічними потребами?
Дякую працівникам закладу за зустріч.
Дякую батькам за запрошення.
…… робота триває.
Наразі, за результатами відвідувань закладів плануємо нараду із представниками організацій громадянського суспільства, Коаліція захисту прав осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальнихпорушень , лікарями, які безпосередньо працюють в інтернатах, з представниками МОЗ та МСП.
Захист прав людей, які мають психічні захворювання має мати практичний результат.
Разом з Міністерство соціальної політики України, національна асамблея людей з інвалідністю України
The English version is also available https://ami-cxid.org/analytics-office-of-the-government-commissioner-for-rights-of-persons-with-disabilities/
